Сценарій кліпу продиктований життям і знятий на стику вигадки і реальності: трапляється, що артистам доводиться стикатися з настирливими папараці, які порушують допустимі межі особистого простору, а жертвами таких ситуацій стають їхні близькі люди.

Сама історія кліпу злегка оголює внутрішній світ виконавців і показує, що за своєю суттю вони — самотні люди, а світ блиску, шику і нескінченних спалахів камер — усього лише ілюзія.

Лазерні конструкції, які спеціально розроблялися під концертний номер у Палаці спорту, стали метафоричним елементом словесного змісту композиції — загублене кохання через необережність.

За словами Крапівіної, це ще одна глава з книги під назвою «Життя», в якій чітко проілюстровано, що в світі немає випадкових людей, як і не буває випадкових подій, але водночас одна несподівана зустріч може стати фатальною.

Для реалізації головної концепції кліпу в команди була доба — рекордні терміни на втілення творчих амбіцій режисера, пов'язані з дуже щільним концертним графіком Світлани Лободи.