Зараз в ефірі
Хіти Non-Stop
 
0-9
Фото: gettyimages.com

David Bowie

рок-музикант, співак

Девід Боуї – британський рок-музикант, співак, продюсер, аудіо-інженер, композитор, художник, актор.

Девід Боуї, David Bowie (справжнє ім’я Девід Роберт Джонс, David Robert Jones, 8 січня 1947 року, Лондон) – один з найвпливовіших музикантів сучасності. У 1966 узяв собі псевдонім Девід Боуї для уникнення плутанини з Деві Джонсом, ударником з американського гурту The Monkees. Випустивши в перші роки своєї діяльності альбом «David Bowie» і декілька синглів, Боуї, тим не менш, став відомим широкому загалу лише у 1969 році, коли його пісня «Space Oddity» досягла першої п’ятірки британського хіт-параду.

Після трьох років експериментів він знову з’явився на публіці в 1972 році, створивши яскравий, андрогенний образ персонажа на ім’я Зіггі Стардаст. Альбом «The Rise And Fall Of Ziggy Stardust And The Spiders From Mars» став класикою глем-року, а його послідовник «Aladdin Sane» (1973) піднявся на вершину національного чарту. В період відносно недовгого використання образу Зіггі Стардаста Боуї часто застосовував музичні інновації і незвичайні візуальні постановки.

Прихильність американської аудиторії Боуї завоював у 1975 році після виходу синглу «Fame», на якому вокалістом і співавтором виступив Джон Леннон. Цей твір потрапив до альбому «Young Americans», що презентував нове обличчя Боуї, який з успіхом звернувся до музики соул. Проте вже наступна платівка «Station To Station» (1976), аскетична і малозрозуміла, відкрила новий етап у творчості музиканта. Девід почав працювати з Браяном Іно. Цей дует переїхав до Берліна, де Боуї записав свої найменш комерційні і водночас найсміливіші альбоми. Платівки «Low» та «Heroes» 1977 року головним чином спирались на інструментальні твори, сильно інспіровані мінімалістичною електронікою Іно, і разом з альбомом «Lodger» (1979) склали так звану «Берлінську трилогію Боуї».

У 1980 році на альбомі «Scary Monsters (& Super Creeps)» Девід презентував сучасний електрифікований поп та авангардне гітарне звучання авторства Роберта Фріппа, лідера легендарних King Crimson, а у 1981-му він разом з гуртом Queen записав «Under Pressure» – ще один сингл, що дістався вершини британського чарту.

Новий пік комерційного успіху Боуї прийшовся на 1983 рік, в якому був випущений альбом «Let’s Dance», що містив такі хіти, як «Let’s Dance», «China Girl» та «Modern Love». 1985 року Боуї обмежився лише співпрацею з іншими музикантами: пісню «This Is Not America» він записав разом з гуртом Пета Метені, а з Міком Джаггером воскресив старий хіт гурту Martha & The Vandellas «Dancing In The Street», виконавши його на концерті «Live Aid». У 1989 році Боуї несподівано створив новий гурт. Назва гурту – Tin Machine – була також і назвою альбому, який презентував класичне гітарне звучання, і став для Девіда поверненням до естетики року.

20 квітня 1992 року Девід Боуї взяв участь у концерті «A Concert For Life: Freddie Mercury Tribute» пам'яті вокаліста гурту Queen. Навесні 1993 року дискографія артиста поповнилася першим від 1987 року сольним альбомом «Black Tie White Noise». Платівка підкорила британський чарт.

Протягом 1990-х та 2000-х Боуї продовжує експериментувати з музичними жанрами, граючи в стилях соул, індастріал, AOR та джангл. Його передостанньою студійною роботою стала платівка «Reality» 2003 року, на підтримку якої музикант провів тур. А в 2013 році світ побачив останній на сьогоднішній день альбом Девіда – «The Next Day», з яким співак вперше за двадцять років очолив музичний чарт Британії. Загалом же упродовж кар'єри альбоми Боуї розійшлися тиражем понад 136 мільйонів екземплярів.

Девід Боуї помер 10 січня 2016 року, у 69 років, після 18 місяців боротьби з раком печінки (за цей час музикант переніс шість інфарктів). За 3 дні до смерті вийшов новий альбом Боуї «Blackstar» і новий відеокліп на пісню «Lazarus».

Джерела: