«Куба & Аляска»: як документальний фільм став хронікою війни

До студії М1 завітали героїні документального фільму «Куба & Аляска» — парамедикині та найкращі подруги Олександра (Аляска) Лисицька та Юлія (Куба) Сідоров. Стрічка, що вийде в український прокат уже 14 серпня, розповідає про їхній бойовий шлях, дружбу та реалії служби з 2022 по 2024 рік.

Попри назву, що звучить майже як вигаданий сюжет, стрічка цілком документальна.

«Це фільм, який розказує про наше з Аляскою життя протягом тих двох років, які він знімався», — зазначає Куба.

Фільм не містить жодних постановочних сцен. Більшість кадрів знято на GoPro та телефони — прямо під час виконання бойових завдань. Деякі моменти просто не вдалося зафільмувати, але всі події у стрічці — справжні.

Автор ідеї та режисер фільму — Єгор Тарановський. Саме після завершення проєкту він приєднався до лав ССО. До зйомок дівчата долучилися за пропозицією, яка з’явилась після знайомства з продюсерською командою ще в штабі ветеранського руху на початку повномасштабного вторгнення.

«Їх ще зацікавило те, що «Куба & Аляска» одразу виглядає як назва фільму», — жартує Куба.

Стрічку вже встигли оцінити в Європі — на фестивалі в Брюсселі вона здобула дві нагороди: від журі за режисуру та головну нагороду від глядачів. Також фільм демонстрували у Великій Британії, де його героям пощастило поспілкуватися з головнокомандувачем Валерієм Залужним.

Саундтрек до стрічки — композиція гурту «Жадан і Собаки». Як розповіла Куба, вона давно товаришує з фронтменом гурту Сергієм Жаданом, який колись навіть присвятив їй вірш. Пісня вже існувала у репертуарі гурту, але ідеально доповнила один із ключових епізодів фільму.

Окрім участі в кіно, Юлія та Олександра активно залучені до ветеранського руху. Куба є співзасновницею Штабу швидкого реагування, створеного після початку великої війни. Аляска долучилась як волонтерка. Серед проєктів, якими найбільше пишаються — боротьба за бойові посади для жінок у війську.

Крім служби, дівчата мають цікаві історії до та поза фронтом. Юлія до війни займалася дизайном, і навіть брала участь у Ukrainian Fashion Week. Під час війни вона разом зі Станіславом Бітусом створила швейний цех, де розробляють та відшивають жіночу військову форму — зручну та функціональну. Колекцію також презентували в Парижі.

Олександра намагалася вчитися на архітектора, але через службу не змогла завершити навчання. Нині вона здобуває освіту за спеціальністю «соціальна реабілітація» в КНУ ім. Шевченка — щоб у майбутньому займатися інтеграцією військових у мирне життя.

«Я думаю, що для цього не треба чекати перемогу, бо так можна і не дожити до цього моменту. Треба жити вже», — підсумувала Куба.